Стандарт породи девон рекс WCF

TICA описує девон рекса як кота середнього кістяка з дуже коротким, хвилястим хутром, чия текстура унікальна серед порід, адже мутація, яка спричиняє хвилясту шерсть у девон рексів, не зустрічається більше в жодній іншій породі. У кошенят з дуже гарним типом, але не повністю сформованою шерстю, допускається знижена вимогливість до якості покриву порівняно з дорослими особинами. TICA окремо зазначає, що самці можуть бути до 25% більшими за самиць і це не вважається недоліком за умови збереження правильних пропорцій. Стандарт TICA розподіляє оціночні бали так: голова оцінюється в 40 балів — це найбільша частка серед усіх пунктів, що підкреслює вирішальну роль форми голови й вух у типі породи.

CFA формулює загальний опис породи через поняття “ельфійського вигляду” (elfin look): великі очі, коротка морда, виражені вилиці та величезні низько посаджені вуха. Голова описується як модифікований клин: у фронтальній проекції клин утворюють три послідовні опуклі лінії — зовнішній край вушних раковин, вилиці та вусна подушечка. Голова має бути широкою, але дещо довшою, ніж широкою, щоки повними, з вираженим переходом (stop) на переніссі та плоским черепом, що вигинається назад. Для дорослих самців окремо допускаються щелепні “брилі” (stud jowls). Шерсть за CFA — м’яка, тонка, повнотіла й рексована (тобто виглядає позбавленою остьового волосся); найкоротша на голові, вухах, шиї, лапах, грудях і животі, трохи довша на спині, боках, верхній частині лап і хвості. У кошенят допускається дуже коротка шерсть по всьому тілу, головне — без залисин.

Британський GCCF, під егідою якого історично формувався перший писаний стандарт породи (спираючись на вигляд першого девон рекса Кірлі), описує девон рекса як короткошерсту породу середньої “іноземної” статури з унікальним типом голови, який не повторюється в жодній іншій породі. Короткий широкий клин з високими вилицями, міцна морда з чітким підборіддям і вираженим переходом на переніссі. Вуха — великі, низько посаджені, широко розставлені, дуже широкі біля основи, звужуються до заокруглених кінчиків; допускаються короткі “муфти” хутра біля основи та китички на кінчиках, які не варто плутати з довгошерстим геном. Загальний вираз описується як “лукавий” (wicked expression) — саме це формує впізнавану “піксі”-мордочку породи.

Стандарт FIFe описує породу як кота середнього розміру з коротким широким клином голови, який не має виглядати заокругленим у фронтальній проекції. Чоло заокруглене, плавно переходить у пласку потилицю; вилиці дуже виражені, щоки повні. Ніс короткий, а заокруглене чоло створює враження чіткого переходу. Морда коротка й широка, з міцним підборіддям. Вуса й брови кучеряві, доволі жорсткі, середньої довжини. Вуха дуже великі, дуже широкі біля основи, звужуються до заокруглених кінчиків, добре вкриті тонким хутром. Посадка вух дуже низька. Очі великі, овальної форми, широко розставлені, зі скошеним нахилом до зовнішнього краю вуха. Тіло середньої довжини, тверде й мускулисте, при цьому струнке, з широкою грудною клітиною. Ноги довгі й стрункі, задні помітно довші за передні. Лапи невеликі, овальні. Хвіст довгий, тонкий, звужується до кінчика, вкритий короткою шерстю. Шерсть дуже коротка й тонка, м’яка, хвиляста та/або кучерява. Залисини допускаються лише в котів до 12 місяців. У багатьох девон рексів живіт вкритий лише пухом — повне вкриття шерстю є бажаним, але не обов’язковим. Визнаються всі кольори й малюнки.